Меню авторизації

Оцінити сайт

internetri

Пошук на сайті

Н-Сіверський - Мої Враження

10 березня нарешті з’їздив з батьком в Новгород-Сіверський. Дорога до міста відносно нормальна, але все ж таки ями на дорозі траплялись, часом навіть в самих не підходящих місцях. Та не будемо про це. Після розвилки поблизу Сосниці, з’явились дуже гарні краєвиди, дорога пролягає через пагорби, іноді навіть дуже великі. Поля вздовж дороги мали для мене незвичний вигляд, вони також лежали на невеликих пагорбах, непритаманних наприклад для Щорського і Чернігівського районів. В Н-Сіверському районі дуже гарні ліси, переважно хвойні, тому що лиственних чесно кажучи Я не побачив. В селі Чорнотичі, зліва від дороги, є джерело де можна набрати питної води, через дорогу від нього, наскільки я зрозумів, стоїть будка, скоріш за все це туалет. Далі в селі, також зліва, розміщена церква, (фото) у церкви дуже незвичний зовнішній вигляд, такі церкви мені ще зустрічались, (фото) дивіться самі. Далі по дорозі аж до самого повороту до «Мезенської стоянки» нічого не сфотографував, а зліва перед поворотом стоїть гаубиця (фото). Буквально не доїхавши до Новгород-Сіверського наша машина почала погано їхати, але ж до міста ми все ж таки дотягнули, «доблесним» бійцям ДПС наша машина мабуть здалася дивною, а може так співпало, тож вони їхали за нами аж до самого центру міста, після того я к ми зупинились біля якогось магазину, вони розвернулись ї поїхали в сторону ліцею. Так вийшло що ми, самі того не розуміючи випадково, приїхали аж до краєзнавчого музею. Дуже засмутило те що в місті немає вказівників проїзду до історичних пам’яток та музеїв. Але на всяк випадок ми запитали одну жінку де тут музей, вона привітно нам відповіла, що ось він поряд, через дорогу. Я одразу ж пішов зробив фото «Торгових рядів»

і пам’ятник , як я потім дізнався в заповіднику «Слово о полку Ігоревім», що людина яка сидить на коні це Ігор, та все ж не зрозуміло, що то за куля у нього за головою. Тож в музеї купили квитки, як на мене за «смішну» ціну, обов’язково купили квиток на змогу фотографувати. Тут співробітники музею теж привітні, у мене склалося враження що люди в місті дуже добрі і прості, без пафосу і гонору який притаманний жителям великих міст. Тож ось дивіться фото музею, будинок музею ззовні маленький, але ж в середині дуже багато експонатів Далі ж ми хотіли проїхати до заповіднику «Слово о полку Ігоревім», але наш транспорт відмовився не те що їхати навіть заводитися, тож прийшлось пару годин забути про історію, і поглинутись в механіку. І ось по волі випадку прийшлось ще раз звернутися до жителів міста, що правда до автомобілістів, вони теж нам допомоги інформацією про магазини автозапчастин, тому я ще раз зробив фото «Торгових рядів» тільки вже з іншого ракурсу.(фото)І нарешті виїхали в бік «Триумфальної Арки» Дуже вразив масштаб споруди, та трохи засмутив стан, по обох сторонах розміщуються герби  Далі завітали до якогось монастиря(фото) як потім вияснилося, що там знаходиться заповідник «Слово о полку Ігоревім»(фото). Вхід до монастиря дуже вразив своїми могутніми воротам, перед воротами розташований місток під яким глибокий рів(мабуть в нього набиралась вода, щоб недругу було важко проникнути до монастиря, а так я стіни були не такі ж і низькі з бійницями(припущення), то через них теж нелегко буде перелізти), правда місток не підйомний, а стаціонарний, зроблений на новий лад. Перед музеєм-заповідником встановлений пам’ятник автору «Слова»(фото). Для того щоб зайти в музей потрібно придбати квиток та першому поверсі і подолати кілька десятків дерев’яних сходинок, інтер’єр в музеї гарний, музей складається з декількох залів. (схема)Перший зал присвячений книзі «Слово о полку Ігоревім», тут є навіть збільшене зображення малюнків до книги, дуже багато видів видань книги . Другий за присвячений народному промислу: вишиванкам, весь процес від товчення льону до прядильного верстата (фото), також тут виставленні роботи майстра по різьбленню(фото). В наступному залі, не знаю як описати, стоїть, можна сказати, об’ємна фотографія і різні види обладунків і мечів та щити, та жіночий одяг та прикраси.(фото) В четвертому залі навіть не згадаю що знаходиться, він сквозний. Наступний зал присвячений християнській утварі(фото). А ось у шостому залі дуже багато вітрин з предметами розкопок здебільшого з с. Мезин, як нам сказала працівниця музею.(фото) В останньому залі висить величезна картина, як свідчить табличка, це подарунок від 2-го Президента України уродженця цього району, (фото) також зовнішній вигляд воїнів, і Мезинська Баба.(фото) Далі ми прослідували до реставрованого кута монастиря, він зроблений з дерева і має дуже ефектний вигляд, складається з двох поверхів, і проходу вздовж однієї стіни монастиря, чесно кажучи, коли йдеш по цьому виступу аж подих перехоплює, відчуваєш підняття бойового духу, коли дивишся через бійниці. Біля монастиря збудований дуже привабливий готель, він має такий зовнішній вигляд, якого не має жодний готель в Чернігові. У нього скляний фасад зеленуватого кольору.(фото) По дорозі від монастиря до Тріумфальної Арки, є ще парк ім.. Шевченка, в якому є алея героїв(фото), та ще декілька пам’ятників доби Радянського Союзу, видно що за ними ніхто не приглядає, вони частково порозсипались. На зворотному шляху сфотографували Медичний технікум, і ще одну цікаву, гарну будівлю, але що в ній знаходиться, не можна казати, бо навіть процес фотографування визвав у працівників, зацікавлення що саме ми фотографували, і знов таки ласкаво, як притаманне людям цього міста, запросили мене показати, якщо я не проти, що саме потрапило на фото.(фото)